Карти пам’яті MicroSD стають дедалі популярнішими, використовуються в різноманітних пристроях – від екшн-камер до смартфонів та ігрових консолей. Однак, у випадку з професійними фотокамерами, особливо тими, що не мають слоту для MicroSD, їх застосування може бути не найкращим рішенням.
Основна причина полягає у використанні адаптера – маленької пластикової рамки, яка майже завжди йде в комплекті з MicroSD-картами. Хоча цей адаптер дозволяє зчитувати вміст MicroSD на комп’ютерах, що не мають відповідного слоту, він не призначений для постійного застосування. Адаптери, як правило, виготовлені з недорогих матеріалів і можуть обмежувати швидкість запису вашої камери.
Сучасні фотокамери обробляють великі обсяги даних: фотографії з роздільною здатністю понад 15 мегапікселів, а також HD та 4K відео зі швидкістю 60 кадрів в секунду або вище. На відміну від смартфонів, повнорозмірні камери не мають значного обсягу вбудованої пам’яті, тому всі ці дані повинні одразу записуватися на карту пам’яті. Чим більше знімків та відео ви робите щосекунди, тим швидшою має бути карта пам’яті.
Саме тому “продуктивність” карти пам’яті є надзвичайно важливою. Маркування, як “Class 10” або “UHS-3”, вказують на максимальну кількість даних, яку карта може обробити для читання та запису в конкретний момент часу. Купуючи швидку MicroSD-карту, ви розраховуєте на її високу пропускну здатність, однак адаптер, що йде в комплекті, може стати “вузьким місцем”.
Теоретично, адаптер повинен забезпечувати таку ж швидкість передачі даних, як і сама карта, оскільки контакти в ньому – це, по суті, мініатюрні подовжувачі. На практиці, деякі адаптери справді можуть підтримувати такі самі швидкості, як і сама MicroSD-карта. Проте, при використанні з високопродуктивною камерою, додатковий етап в процесі запису може сповільнювати загальну швидкість.
Наприклад, моя камера Sony Alpha A6000 може робити шість 24-мегапіксельних фотографій за секунду. Це значний обсяг даних, від 20 до 100 мегабайт щосекунди, залежно від вмісту зображення та налаштувань якості. Коли невеликий буфер камери заповнюється, для повноцінної роботи камери необхідна швидка SD-карта.
Я зазвичай використовую SanDisk Ultra SDXC. Вона має швидкість читання 80 МБ/с. Хоча виробник не заявляє про швидкість запису, тести показують приблизно 40 МБ/с. При максимальній швидкості зйомки камера може зробити 55-60 знімків за перші 5-6 секунд, після чого швидкість запису знижується.
У мене також є Samsung EVO Plus MicroSD 256 ГБ, яку я використовую у смартфоні. Вона навіть швидша за повнорозмірну SD-карту, зі швидкістю запису близько 60 МБ/с. Теоретично, встановивши її в камеру, можна було б зробити більше знімків на максимальній швидкості. Однак, через необхідність використання адаптера, камера починає сповільнюватись вже через 3 секунди та приблизно 35 фотографій. Адаптер просто не встигає за швидкістю камери та карти.
Немає нічого поганого у використанні MicroSD-карт у пристроях, для яких вони призначені. Більшість користувачів, які застосовують MicroSD-карти з адаптерами, не відчувають значної різниці. Однак, якщо ви придбали DSLR або бездзеркальну камеру для швидкої та надійної роботи, варто використовувати SD-карти, розроблені саме для цього формату. Зараз вони досить доступні і забезпечують надійні характеристики.