Як налаштувати BIND як DNS-сервер приватної мережі на Ubuntu 22.04

Вступне слово

В епоху постійного розвитку мережевих технологій, стабільний DNS-сервер відіграє вирішальну роль у безперебійній роботі будь-якої інфраструктури. BIND (Berkeley Internet Name Domain) є одним з найпоширеніших та надійних DNS-серверів, що забезпечує ефективне управління доменними іменами та їхніми відповідними IP-адресами у мережах різних масштабів.

У цьому посібнику ми детально розглянемо процес налаштування BIND для обслуговування DNS-запитів у приватній мережі на платформі Ubuntu 22.04. Ви освоїте такі навички:

  • Інсталяція та конфігурація BIND-сервера.
  • Створення DNS-зон та визначення основних записів, таких як A, AAAA, MX та інших.
  • Додавання нового домену до існуючої DNS-зони.
  • Налаштування рекурсивних DNS-запитів для обробки запитів поза межами локальної зони.
  • Перевірка коректності роботи налаштованого DNS-сервера.

Кроки налаштування BIND на Ubuntu 22.04

1. Інсталяція BIND

Першим кроком є встановлення BIND-сервера на ваш комп’ютер. Для цього відкрийте термінал та скористайтеся командами:


sudo apt update
sudo apt install bind9

2. Конфігурація BIND

Після завершення встановлення необхідно відредагувати файли конфігурації BIND. Основні файли розташовані у директорії /etc/bind/.

  • named.conf: Цей файл відповідає за загальні налаштування BIND.
  • named.conf.options: Тут визначаються опції сервера, включаючи типи DNS-запитів, зони, параметри пересилання запитів та інші.
  • named.conf.local: Цей файл використовується для налаштування локальних DNS-зон.

3. Створення DNS-зони

Використовуючи named.conf.local, створіть DNS-зону для вашої приватної мережі, внісши наступний код:


// Зона для домену example.local
zone "example.local" IN {
type master;
file "/etc/bind/zones/example.local.zone";
allow-transfer { 127.0.0.1; }; // Дозволити передачу зони лише з локального хоста
};

4. Створення файлу зони

Створіть файл /etc/bind/zones/example.local.zone, де буде зберігатися інформація про вашу DNS-зону. Вставте наступний вміст:


$ORIGIN example.local.
$TTL 3600

@ IN SOA ns1.example.local. hostmaster.example.local. (
2023092700 ; Serial
1800 ; Refresh
900 ; Retry
604800 ; Expire
86400 ; Minimum TTL
);

@ IN NS ns1.example.local.
ns1 IN A 192.168.1.100

www IN A 192.168.1.101

5. Додавання домену до DNS-зони

Для додавання нового домену, наприклад, www.example.local з IP-адресою 192.168.1.101, внесіть відповідний запис у файл /etc/bind/zones/example.local.zone, як показано нижче:


www IN A 192.168.1.101

6. Налаштування рекурсивних DNS-запитів

Щоб ваш BIND-сервер міг обробляти рекурсивні запити, налаштуйте параметри forwarders у файлі named.conf.options. Додайте наступні рядки до розділу options:


options {
...
forwarders {
1.1.1.1;
8.8.8.8;
};
};

7. Перезапуск BIND-сервера

Після зміни конфігураційних файлів необхідно перезапустити BIND-сервер, виконавши команду:


sudo systemctl restart bind9

8. Перевірка працездатності DNS-сервера

Для тестування роботи налаштованого DNS-сервера скористайтеся утилітою dig:


dig www.example.local @192.168.1.100

Підсумкові зауваження

Налаштування BIND для роботи в приватній мережі може здатися складним процесом, але дотримуючись наведених інструкцій, ви зможете швидко та ефективно розгорнути свій DNS-сервер.

Важливо пам’ятати, що безпека вашої мережі залежить від надійності паролів для облікових записів BIND та обмеження доступу до сервера тільки довіреним користувачам.

Поширені запитання (FAQ)

  1. Що таке DNS-сервер?

    DNS-сервер — це спеціалізований сервер, який транслює доменні імена (наприклад, google.com) у їхні відповідні IP-адреси (наприклад, 172.217.20.142).

  2. Що таке BIND?

    BIND (Berkeley Internet Name Domain) — це безкоштовне програмне забезпечення, яке використовується для створення DNS-серверів, широко застосовуване для управління доменними іменами в мережах.

  3. Які основні типи DNS-записів існують?

    Існує багато типів записів, але найважливіші з них:

    • A: Призначає IPv4-адресу певному домену.
    • AAAA: Призначає IPv6-адресу певному домену.
    • MX: Визначає поштовий сервер, що відповідає за домен.
    • CNAME: Створює псевдонім для іншого домену.
  4. Як налаштувати DNS-зону?

    Для налаштування DNS-зони потрібно створити спеціальний файл зони, де вказують усі необхідні записи.

  5. Що таке рекурсивний DNS-запит і як його налаштувати?

    Рекурсивний запит — це тип запиту, коли DNS-сервер шукає IP-адресу, навіть якщо інформація про домен не зберігається локально. Налаштування рекурсивних запитів виконується через конфігураційні файли BIND.

  6. Як перевірити роботу DNS-сервера?

    Для перевірки працездатності DNS-сервера використовуйте утиліту dig, яка надає детальну інформацію про DNS-записи.

  7. Чи є використання BIND безпечним?

    BIND є безпечним програмним забезпеченням, але для забезпечення захисту мережі важливо використовувати надійні паролі та обмежити доступ до сервера.

  8. Де можна знайти додаткову інформацію про BIND?

    Офіційний сайт BIND: https://www.isc.org/bind/

  9. Чи можна використовувати BIND як DNS-сервер для публічного домену?

    Так, BIND може бути налаштований як сервер для публічних доменів. У цьому випадку потрібно налаштувати BIND як первинний (master) сервер та створити відповідну DNS-зону.

  10. Де можна отримати допомогу з налаштування BIND?

    Детальну інформацію можна знайти на офіційному сайті BIND та у різних технічних ресурсах.

Ключові слова: DNS, BIND, Ubuntu, DNS-сервер, локальна мережа, налаштування, конфігурація, зона DNS, DNS-запити, безпека, рекурсивні запити, файл зони, dig, FAQ, інструкція.