Поширення відео з розширеним динамічним діапазоном (HDR) невпинно зростає. Значна частина улюблених кінокартин тепер доступна з покращеною палітрою кольорів та виразною яскравістю, що робить їх візуально привабливішими, ніж під час першого показу в кінотеатрах.
Проте, певні ремастери викликали неоднозначну реакцію серед критиків, що спровокувало дискусії щодо технічних можливостей та художнього бачення.
У чому полягають переваги HDR?
Перш ніж розбиратися, чи є термін “фальшивий HDR” обґрунтованим, необхідно зрозуміти суть технології HDR. Як випливає з назви, відео з розширеним динамічним діапазоном має значно більший діапазон, ніж стандартний динамічний діапазон (SDR).
Динамічний діапазон відображає обсяг інформації, яку видно на екрані між найсвітлішими та найтемнішими ділянками зображення. Відео HDR використовує вдосконалену колірну гаму Rec. 2020, що охоплює приблизно 75% спектру кольорів, видимого людським оком. Це значний прогрес порівняно з Rec. 709, який використовується для контенту SDR і покриває лише 36%.
Таким чином, на екрані відтворюється більше відтінків кольору, що робить зображення наближеним до реальності. Збільшена кількість відтінків зменшує видимість смуг у градієнтах. Найбільш помітна різниця в дрібних деталях, таких як хмари або ділянки з незначними відмінностями кольорів.
HDR також покращує яскравість. Більшість телевізорів, що підтримують HDR, мають стандарт HDR10, який передбачає обробку контенту на рівні 1000 ніт, порівняно зі стандартними 100 ніт (нещодавно оновленими до 200) для контенту SDR.
Це означає, що світлі об’єкти, такі як сонце, ліхтарик або спалахи від пострілів, дійсно виділяються на екрані з підтримкою HDR. Завдяки додатковій яскравості ці елементи виглядають більш реалістично, створюючи ефект занурення в перегляд.
HDR-відео потрібно побачити, щоб оцінити повною мірою, але його переваги над SDR є значними.
Що таке “фальшивий HDR”?
Термін “Fake HDR” набув поширення на YouTube, Reddit та інших платформах після кількох гучних випусків Blu-ray. Це стосується ситуацій, коли студії не вдаються до достатньої пікової яскравості під час обробки HDR-матеріалу, через що зображення виглядають менш вражаючими.
За словами Вінсента Теоха, професійного калібратора та оглядача дисплеїв, 4K Blu-ray фільму “Зоряні війни: Останні джедаї” досягає максимальної пікової яскравості 250 ніт, а сонце відображається лише на 200 ніт.
Тео також зауважив, що Blu-ray “Blade Runner 2049” ледь досягає 200 ніт, через що його можна назвати “SDR-фільмом в HDR-оболонці”.
Такі випуски використовують 10-бітну (в деяких випадках 12-бітну) глибину кольору. Це означає, що вони все одно мають кращу якість зображення, ніж SDR. Проте, через відсутність пікової яскравості, як у багатьох інших продуктах, деякі глядачі вважають їх “фальшивим HDR”.
Для порівняння, високоякісний РК-дисплей, наприклад Vizio P-Series Quantum X, може досягати пікової яскравості понад 2000 ніт. Навіть відносно “тьмяні” OLED-панелі LG здатні видавати близько 700 ніт. Тому деякі критики та колекціонери Blu-ray вважають, що “фальшиві HDR” релізи є недосконалими через обмежену пікову яскравість.
Це не означає, що фільм виглядає погано; зображення просто не “вистрибує” з екрану, як в інших випадках. Оскільки це основні випуски великих голлівудських студій, зрозуміло, що колористи та режисери знають, що роблять. Зменшена інтенсивність HDR є свідомим вибором.
Однак, чи можна це називати “фальшивим HDR” залишається питанням особистої думки. На упаковці Blu-ray немає інформації про пікову яскравість, і більшість покупців не розуміють цієї термінології.
Тому кіноманам доводиться покладатися на думки таких експертів як Тео, які мають інструменти для вимірювання характеристик HDR.
Стандарти HDR та художній задум
Ситуація, про яку ми говорили, обумовлена двома факторами: технічними обмеженнями сучасних дисплеїв та художнім баченням.
Наразі не існує єдиного стандарту для HDR-відео. Найближчим до стандарту є HDR10, який добре підтримується виробниками телевізорів та кіностудіями. Хоча HDR10 передбачає обробку з піковою яскравістю 1000 ніт, не кожен телевізор здатний її досягти.
Дисплей, який не може відобразити заданий рівень яскравості, покаже зображення із зміненою тональністю. Однак, яскраві елементи все одно будуть виразними завдяки контрасту між світлими та темними областями. Режисери покладаються на здатність дисплея коректно відтворювати тональність, що створює певний ризик: чи кожен дисплей покаже зображення правильно?
Альтернатива – обробка фільму таким чином, щоб він не перевищував можливості більшості дисплеїв. Зображення, оброблене більш консервативно, з яскравими елементами, обмеженими до 200 або 300 ніт, буде виглядати менш яскравим. В результаті, глядачі отримають доволі послідовне зображення на різних типах дисплеїв.
Нестандартизованість HDR також спричинила конкуренцію між різними технологіями, такими як Dolby Vision і HDR10+. Ці сучасні формати HDR використовують динамічні метадані, щоб телевізори могли підлаштовуватися до кожної сцени або кадру. Стандартний HDR10 не має динамічних метаданих, тож телевізор має самостійно обробляти контент.
Також варто враховувати творчий задум. Деякі режисери можуть не хотіти використовувати HDR для створення надмірно яскравих сцен. Для них, переваги HDR полягають в об’ємності кольору та точності, а не в додатковій яскравості. Звичайно, є й такі, що використовують HDR і максимальну яскравість на повну.
Складно сперечатися з творчим баченням. Чорно-білі фільми знімалися ще довгий час після появи кольорових. Деякі режисери й досі знімають на 35-міліметрову плівку або у форматі 4:3.
Чи є ці рішення помилковими? Чи помиляються глядачі, думаючи, як би виглядав фільм, якщо б його зняли з урахуванням всіх технічних можливостей на момент його створення?
Це, безумовно, дає привід для роздумів!
Фільми, де HDR відчувається повною мірою
Якщо фільм випущений на Blu-ray у форматі HDR10, Dolby Vision або аналогічному форматі, це буде максимально наближено до того, що можна отримати, доки студія не вирішить зробити ремастер. Перехід з DVD або звичайного Blu-ray на 4K і розширену колірну гаму є вагомою причиною для оновлення.
Вибір улюблених фільмів на основі їхніх технічних характеристик – це як вибір улюблених книг за шрифтом. Це, безперечно, впливає на загальне враження, але основна історія, діалоги та інші елементи залишаються незмінними та такими ж привабливими.
Якщо ви купуєте Blu-ray саме через можливості HDR, можливо, ви захочете заощадити кошти, уникаючи тих, що не відповідають вашим очікуванням. На жаль, не всі мають доступ до професійних інструментів, як у Тео, тому інформація просочується поступово.
Наразі доводиться орієнтуватися на “хороші” приклади HDR, такі як “Mad Max Fury Road” (майже 10 000 ніт), “The Greatest Showman” (понад 1500 ніт) і “Mulan” на Disney Plus (понад 900 ніт).
Збираєтеся придбати новий телевізор для перегляду HDR-фільмів? Зверніть увагу на ці шість поширених помилок.