NestJS є потужним фреймворком для розробки серверних додатків на Node.js, що базується на принципах інверсії контролю (IoC) та впровадження залежностей (DI). Ці концепції сприяють створенню модульних, легких у тестуванні та масштабованих програм.
Впровадження залежностей – це методика, за допомогою якої програми отримують необхідні залежності від інших об’єктів, уникаючи прямої їх ініціалізації. Завдяки цьому, код стає більш зрозумілим, модульним і зручнішим для тестування.
Це керівництво допоможе вам зрозуміти, як функціонує механізм впровадження залежностей у NestJS та як ефективно використовувати його для створення якісних додатків.
Що таке впровадження залежностей?
Впровадження залежностей (DI) – це метод, що роз’єднує об’єкти, дозволяючи їм взаємодіяти через абстракції – інтерфейси чи абстрактні класи, а не конкретні реалізації. Цей підхід робить код більш адаптивним, оскільки дозволяє легко замінити одну реалізацію іншою без зміни коду, який використовує цю реалізацію.
Як працює впровадження залежностей в NestJS?
У NestJS для впровадження залежностей застосовується декоратор @Injectable(). Цей декоратор ідентифікує клас як залежність, яка може бути впроваджена в інші класи.
Основні етапи впровадження залежностей у NestJS:
1. Створення провайдера: Залежності, такі як сервіси, репозиторії та інші компоненти, що забезпечують функціональність, реалізуються як провайдери.
* Створення класу: Розробіть клас, що відповідає за надання потрібної функціональності.
* Визначення методу: Створіть методи, що надають необхідний функціонал.
* Додавання декоратора: Додайте декоратор @Injectable() до класу, щоб ідентифікувати його як провайдер.
2. Введення залежності: У конструкторі класу, якому потрібна залежність, введіть провайдер через параметр типу.
3. Реєстрація провайдера: Зареєструйте провайдер у модулі, використовуючи властивість providers.
Приклад:
typescript
// файл: my-service.service.ts
import { Injectable } from '@nestjs/common';
@Injectable()
export class MyService {
getData(): string {
return 'Дані від MyService';
}
}
// файл: my-component.component.ts
import { Component } from '@nestjs/common';
import { MyService } from './my-service.service';
@Component()
export class MyComponent {
constructor(private readonly myService: MyService) {}
getSomeData(): string {
return this.myService.getData();
}
}
// файл: app.module.ts
import { Module } from '@nestjs/common';
import { MyComponent } from './my-component.component';
import { MyService } from './my-service.service';
@Module({
imports: [],
controllers: [],
providers: [MyService, MyComponent],
})
export class AppModule {}
Переваги використання впровадження залежностей у NestJS:
* Модульність: Знижує жорстку пов’язаність між компонентами, роблячи код більш модульним.
* Тестування: Спрощує тестування, дозволяючи імітувати залежності за допомогою моків.
* Гнучкість: Дає змогу замінювати реалізації залежностей без внесення змін до коду, що їх використовує.
* Управління залежностями: NestJS контролює життєвий цикл залежностей, забезпечуючи їх правильне створення та знищення.
Типи провайдерів:
* Сервіси: Як правило, це класи, які надають специфічну функціональність.
* Репозиторії: Класи, що відповідають за взаємодію з базами даних.
* Файли конфігурації: Класи, що надають доступ до налаштувань.
* Файли шаблонів: Класи, що містять шаблонні дані для рендерингу.
Навіщо використовувати впровадження залежностей?
* Покращена читабельність коду: DI робить код більш зрозумілим, зменшуючи кількість залежностей між класами.
* Зменшення кількості помилок: DI знижує ймовірність виникнення помилок, пов’язаних з некоректним створенням об’єктів.
* Зручність для тестування: DI спрощує тестування, оскільки дозволяє легко замінити реалізації залежностей моками.
* Збільшення гнучкості: DI робить код більш гнучким, оскільки дає змогу замінювати залежності без зміни коду.
Приклади використання впровадження залежностей:
* Взаємодія з базами даних: Ви можете використовувати DI для створення репозиторіїв, які взаємодіють з базами даних, і вводити їх в інші класи для доступу до функціональності.
* Виконання завдань: Ви можете застосовувати DI для створення сервісів, що виконують певні завдання, як-от відправку електронних листів чи сповіщень.
* Логування: Ви можете впроваджувати логи в різні класи через DI, щоб відстежувати події в додатку.
Додаткові ресурси:
* Офіційна документація NestJS про провайдери
* Офіційна документація NestJS про впровадження залежностей
* Документація TypeScript про класи
Висновок
Впровадження залежностей – це потужний механізм, що робить код більш модульним, зручним для тестування і масштабованим. NestJS надає зручну інфраструктуру для впровадження залежностей, спрощуючи розробку сервісів, репозиторіїв та інших компонентів.
Застосування DI дозволяє створювати додатки, які легше підтримувати, масштабувати та тестувати. Використовуйте цей підхід для створення високоякісних програм у NestJS, що відповідають сучасним вимогам розробки.
Часті питання
1. Що таке провайдер? Провайдер – це клас, який
знаходиться у модулі та забезпечує певні послуги або функціональність.
2. Як зареєструвати провайдер? Для реєстрації провайдера додайте його
до масиву providers у відповідному модулі.
3. Чому потрібен декоратор @Injectable()? Декоратор @Injectable()
ідентифікує клас як провайдер, доступний для впровадження в інші класи.
4. Як ввести залежність в інший клас? Введіть залежність
в конструктор класу через відповідний параметр типу.
5. Що таке scope провайдера? Scope провайдера визначає життєвий
цикл провайдера та керує його створенням і знищенням.
6. Які існують типи провайдерів? Існує декілька типів провайдерів,
зокрема сервіси, репозиторії, конфігураційні файли та шаблони.
7. Чи можна використовувати DI без декоратора @Injectable()? Ні.
Декоратор @Injectable() є обов’язковим для ідентифікації класу як провайдера.
8. Чи можна впроваджувати залежності один в одного? Так,
можливе впровадження залежностей один в одного.
9. Як працює система DI у NestJS? NestJS використовує рефлексію
для аналізу коду та реалізації впровадження залежностей.
10. Які переваги DI у NestJS? DI робить код
більш модульним, зручним для тестування і масштабування.