Спочатку гра “Haunted House” з’явилася на консолі Atari 2600 далекого 1982 року. Ця консоль мала обчислювальну потужність, яка поступалася навіть сучасним можливостям для відображення звичайної точки в кінці речення. Звісно, на той час гра була доволі обмеженою, проте, без сумніву, вирізнялася своєю унікальністю. Гравець керував парою літаючих очей, намагаючись пробратися через будинок із привидами в пошуках частин таємничої урни. У 2010 році гру було переосмислено для консолей, однак цей реліз не мав успіху – гра не лякала і не розважала. І ось тепер, “Haunted House” знову з нами, перероблена для мобільних платформ. Отже, “Будинок з привидами” тепер доступний на iOS. Давайте поглянемо, що з цього вийшло.
Ігровий процес
На відміну від оригінальної гри Atari та її консольного перевтілення 2010 року, сучасна версія “Haunted House” є нескінченним 2D-скролером. Гравець керує персонажем, проводячи пальцем і торкаючись різних елементів на екрані, щоб персонаж рухався вперед. Це динамічне поєднання ідей з Temple Run, Fruit Ninja та Limbo. Чесно кажучи, на iPad гра не створює ідеального досвіду, оскільки увага гравця розпорошується між численними інтерактивними елементами на екрані, необхідними для руху персонажа. Це робить гру досить складною. Перехід від консолі до iOS цілком вдало втілився у форматі нескінченного ранера з усіма відповідними freemium-функціями. Якщо хочете, в налаштуваннях можна відключити підручник, але навігація ним доволі проста. Це набір підказок, що з’являються на екрані, які можна швидко пролистати і зрозуміти. Торкайтесь, проводьте, ковзайте пальцем, і ваш персонаж буде бігти. Враховуючи назву та історію гри, елементи з привидами не такі вже й страшні, хоча це невелика причіпка. За зібрану ігрову валюту можна придбати оновлення та прискорення, а також використовувати смужки здоров’я, щоб продовжити гру після смерті, а помирати доведеться часто, особливо на початку.
Графіка
Перше, що впадає в око – відсутність обов’язкової 16-бітної обробки. Можливо, це зроблено через те, що гра і так вже має достатньо ретро-шарму. Художній стиль типовий для двовимірних бічних скролерів з елементами, що нагадують Limbo і Vector. Анімації та її тригери не можна назвати “бездоганними”. Ви можете проводити пальцем по екрану скільки завгодно, але деякі об’єкти з’являються ніби самі по собі, майже випадково. В цілому графіка виглядає непогано, хоча деяким її ділянкам не вистачає вишуканості. Особливо приємно, що розробники зберегли концепцію “вид тільки очима” з оригінальної гри, як своєрідний привіт фанатам класики.
Звук
Тут немає нічого надзвичайного. Фонові звуки, музика та звукові ефекти цілком відповідають очікуванням від мобільної гри. Немає нічого такого, про що можна було б згадати, але й нічого відверто поганого.
Висновок
Ця гра може сподобатись шанувальникам даного жанру, проте цілком можливо, що без статусу “переосмислення” класичної гри Atari вона не привернула б до себе стільки уваги.