Як налаштувати BIND як DNS-сервер приватної мережі на Ubuntu 22.04

Вступне слово

В епоху постійного розвитку мережевих технологій, стабільний DNS-сервер відіграє вирішальну роль у безперебійній роботі будь-якої інфраструктури. BIND (Berkeley Internet Name Domain) є одним з найпоширеніших та надійних DNS-серверів, що забезпечує ефективне управління доменними іменами та їхніми відповідними IP-адресами у мережах різних масштабів.

У цьому посібнику ми детально розглянемо процес налаштування BIND для обслуговування DNS-запитів у приватній мережі на платформі Ubuntu 22.04. Ви освоїте такі навички:

Інсталяція та конфігурація BIND-сервера.
Створення DNS-зон та визначення основних записів, таких як A, AAAA, MX та інших.
Додавання нового домену до існуючої DNS-зони.
Налаштування рекурсивних DNS-запитів для обробки запитів поза межами локальної зони.
Перевірка коректності роботи налаштованого DNS-сервера.

Кроки налаштування BIND на Ubuntu 22.04

1. Інсталяція BIND

Першим кроком є встановлення BIND-сервера на ваш комп’ютер. Для цього відкрийте термінал та скористайтеся командами:

sudo apt update sudo apt install bind9

2. Конфігурація BIND

Після завершення встановлення необхідно відредагувати файли конфігурації BIND. Основні файли розташовані у директорії /etc/bind/.

named.conf: Цей файл відповідає за загальні налаштування BIND.
named.conf.options: Тут визначаються опції сервера, включаючи типи DNS-запитів, зони, параметри пересилання запитів та інші.
named.conf.local: Цей файл використовується для налаштування локальних DNS-зон.

3. Створення DNS-зони

Використовуючи named.conf.local, створіть DNS-зону для вашої приватної мережі, внісши наступний код:

// Зона для домену example.local zone "example.local" IN { type master; file "/etc/bind/zones/example.local.zone"; allow-transfer { 127.0.0.1; }; // Дозволити передачу зони лише з локального хоста };

4. Створення файлу зони

Створіть файл /etc/bind/zones/example.local.zone, де буде зберігатися інформація про вашу DNS-зону. Вставте наступний вміст:

$ORIGIN example.local. $TTL 3600


@  IN  SOA  ns1.example.local. hostmaster.example.local. (

                2023092700      ; Serial

                1800           ; Refresh

                900            ; Retry

                604800         ; Expire

                86400          ; Minimum TTL

  );
@  IN  NS  ns1.example.local.

ns1  IN  A  192.168.1.100

www IN A 192.168.1.101

5. Додавання домену до DNS-зони

Для додавання нового домену, наприклад, www.example.local з IP-адресою 192.168.1.101, внесіть відповідний запис у файл /etc/bind/zones/example.local.zone, як показано нижче:

www IN A 192.168.1.101

6. Налаштування рекурсивних DNS-запитів

Щоб ваш BIND-сервер міг обробляти рекурсивні запити, налаштуйте параметри forwarders у файлі named.conf.options. Додайте наступні рядки до розділу options:

options { ... forwarders { 1.1.1.1; 8.8.8.8; }; };

7. Перезапуск BIND-сервера

Після зміни конфігураційних файлів необхідно перезапустити BIND-сервер, виконавши команду:

sudo systemctl restart bind9

8. Перевірка працездатності DNS-сервера

Для тестування роботи налаштованого DNS-сервера скористайтеся утилітою dig:

dig www.example.local @192.168.1.100

Підсумкові зауваження

Налаштування BIND для роботи в приватній мережі може здатися складним процесом, але дотримуючись наведених інструкцій, ви зможете швидко та ефективно розгорнути свій DNS-сервер.

Важливо пам’ятати, що безпека вашої мережі залежить від надійності паролів для облікових записів BIND та обмеження доступу до сервера тільки довіреним користувачам.

Поширені запитання (FAQ)

Що таке DNS-сервер?

DNS-сервер — це спеціалізований сервер, який транслює доменні імена (наприклад, google.com) у їхні відповідні IP-адреси (наприклад, 172.217.20.142).
Що таке BIND?

BIND (Berkeley Internet Name Domain) — це безкоштовне програмне забезпечення, яке використовується для створення DNS-серверів, широко застосовуване для управління доменними іменами в мережах.
Які основні типи DNS-записів існують?

Існує багато типів записів, але найважливіші з них:
- A: Призначає IPv4-адресу певному домену.
- AAAA: Призначає IPv6-адресу певному домену.
- MX: Визначає поштовий сервер, що відповідає за домен.
- CNAME: Створює псевдонім для іншого домену.
Як налаштувати DNS-зону?

Для налаштування DNS-зони потрібно створити спеціальний файл зони, де вказують усі необхідні записи.
Що таке рекурсивний DNS-запит і як його налаштувати?

Рекурсивний запит — це тип запиту, коли DNS-сервер шукає IP-адресу, навіть якщо інформація про домен не зберігається локально. Налаштування рекурсивних запитів виконується через конфігураційні файли BIND.
Як перевірити роботу DNS-сервера?

Для перевірки працездатності DNS-сервера використовуйте утиліту dig, яка надає детальну інформацію про DNS-записи.
Чи є використання BIND безпечним?

BIND є безпечним програмним забезпеченням, але для забезпечення захисту мережі важливо використовувати надійні паролі та обмежити доступ до сервера.
Де можна знайти додаткову інформацію про BIND?

Офіційний сайт BIND: https://www.isc.org/bind/
Чи можна використовувати BIND як DNS-сервер для публічного домену?

Так, BIND може бути налаштований як сервер для публічних доменів. У цьому випадку потрібно налаштувати BIND як первинний (master) сервер та створити відповідну DNS-зону.
Де можна отримати допомогу з налаштування BIND?

Детальну інформацію можна знайти на офіційному сайті BIND та у різних технічних ресурсах.

Ключові слова: DNS, BIND, Ubuntu, DNS-сервер, локальна мережа, налаштування, конфігурація, зона DNS, DNS-запити, безпека, рекурсивні запити, файл зони, dig, FAQ, інструкція.