Що таке мікротранзакції і чому люди їх ненавидять?

Питання “мікротранзакцій” викликає жваві дебати в геймерському середовищі. Фактично, це будь-які платні опції всередині відеоігор. І саме це є причиною негативного ставлення до них з боку гравців.

Що ж таке мікротранзакції?

На зорі відеоігрової індустрії процес покупки ігор був досить простим. Ви відвідували спеціалізований магазин, купували гру для своєї ігрової приставки або комп’ютера, а потім встановлювали її вдома.

З розвитком Інтернету, зокрема широкосмугового та Wi-Fi-з’єднання, з’явилась можливість купувати ігри онлайн. Тепер вам не потрібно залишати свою оселю, щоб отримати нову гру. Можна придбати ігри в цифрових магазинах, таких як Steam, Playstation Network, Nintendo eShop, і навіть на мобільних платформах, таких як App Store та Google Play Store. Після оплати файли гри завантажуються безпосередньо на ваш пристрій, і ви можете насолоджуватися ігровим процесом.

Проте, зростання продажів цифрових ігор також призвело до виникнення внутрішньоігрових покупок, або мікротранзакцій. Це різноманітні елементи, які можна придбати в грі, такі як предмети, костюми, покращення, преміум-функції тощо. Мікротранзакції стали невід’ємною частиною багатьох сучасних ігор, від безкоштовних мобільних додатків до гучних блокбастерів від провідних розробників. Їхнє впровадження є предметом суперечок і часто викликає жваві обговорення в ігровій спільноті.

Як мікротранзакції можуть перерости у великі витрати

Мікротранзакції часто з’являються в іграх разом із системою випадкового випадання предметів, що використовує генератор випадкових чисел. Це означає, що ви отримуєте коробку або пакунок з одним або декількома предметами. Хоча більшість ігор передбачають можливість отримати їх безкоштовно, вони також надають можливість придбати коробку за реальні гроші.

Існує цілий піджанр відеоігор, що зосереджений навколо цих випадкових коробок з лутом, відомий як “гача-ігри”. Як правило, це безкоштовні мобільні ігри, що базуються на принципах японських торгових автоматів, де за монети чи жетони ви отримуєте випадкову іграшку в капсулі.

Оскільки гача-ігри активно заохочують до покупок, гравці можуть витрачати тисячі доларів на одну гру. Людей, що витрачають значні суми на мікротранзакції, називають “китами”. Багато хто порівнює ці ігри з гральними автоматами, за винятком того, що вони не виплачують виграш.

Також, серед деяких геймерів поширена думка, що якщо ви придбали преміальну гру за 60 доларів, вам не варто додатково платити за розблокування ігрового контенту, який вже запрограмований в ній. Подібна модель використовується в багатьох спортивних іграх. Наприклад, у серіях NBA 2k та FIFA є режими, де гравці збирають торгові картки для розблокування ігрового контенту. Ці картки випадають у випадкових наборах, за кожен з яких гравці повинні заплатити.

Мікротранзакції та зміна ігрової механіки

Ще одна проблема полягає в тому, що мікротранзакції часто суттєво змінюють ігрову механіку. Багато ігор розроблені таким чином, щоб підштовхувати гравців до покупок мікротранзакцій. У безкоштовних іграх це роблять, обмежуючи кількість ігор, доступних за певний період, або постійно показуючи рекламу.

Багато мобільних додатків також застосовують темні патерни, що є інтерфейсами, розробленими для маніпулювання користувачами, щоб вони виконували дії, яких не планували. Це може проявлятися як у розташуванні кнопок, так і в кольоровій гамі інтерфейсу.

Зміни в механіці також стосуються ігор великого масштабу. Багато ігор штучно сповільнюють прогрес, збільшують рідкість певних предметів або обмежують доступ до певних областей, якщо ви не придбаєте спеціальні предмети або прискорювачі. Це часто зустрічається у багатокористувацьких онлайн-іграх (MMO).

Останній приклад – Fallout 76 від Bethesda Game Studio. Гра мала значні технічні проблеми на старті, але одним із найбільших занепокоєнь була помітність мікротранзакцій. Багато ігрових предметів продавалися за надмірно завищеними цінами у їхньому магазині Atom. Eurogamer зауважив, що чисто косметичний костюм Санта-Клауса коштував 20 доларів. Вони також продавали предмети, що надавали переваги в грі тим користувачам, що їх придбали.

Ігри, що використовують мікротранзакції для надання переваг в ігровому процесі, гравці часто називають “плати, щоб перемогти”. Замість того, щоб усі гравці були в рівних умовах, ті, хто витрачає гроші, отримують краще спорядження та здібності. Таким чином, гра стає скоріше змаганням гаманців, а не майстерності.

Існує також “сіра зона”. Гра може надавати перевагу гравцям, які витратили 10 годин на прокачку персонажа, але дозволяє іншим заплатити, щоб пропустити цей процес. Звучить прийнятно, але що, якщо для прокачки потрібно 1000 годин, якщо ви не заплатите, щоб пропустити цей шлях?

Не всі мікротранзакції є “платою за перемогу”

Варто зазначити, що не всі мікротранзакції є шкідливими і викликають невдоволення геймерів. Є види мікротранзакцій, що не впливають на ігровий процес і не дають переваг в грі.

Прикладом позитивного формату мікротранзакцій є неймовірно популярна Battle Royale Fortnite. Гра є абсолютно безкоштовною на всіх платформах, що робить її доступною для широкого кола гравців. Весь дохід вона отримує від мікротранзакцій, що є суто косметичними. Тобто гравці не можуть платити за перевагу в грі; вони можуть лише купувати костюми, танці та інші елементи, що змінюють зовнішній вигляд їхнього аватара. Усі учасники знаходяться в рівних умовах, і ніхто не може отримати перевагу, просто витрачаючи гроші.

Подібні моделі мікротранзакцій, що не викликають обурення у багатьох гравців, використовують інші онлайн-ігри, такі як Dota 2, Counter-Strike: GO та Overwatch. В усіх цих іграх продаються лише косметичні предмети, що означає відсутність переваг для гравців, які можуть дозволити собі платити більше.